НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
СИСТЕМИ
ЕКОЛОГІЧНОГО КЕРУВАННЯ
Вимоги та настанови
щодо застосовування
(ISO 14001:2015, IDT) ДСТУ ISO 14001:2015 НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП Цей стандарт є тотожний переклад ISO 14001:2015 Environmental management systems – Requirements with guidance for use (Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосовування).
Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, – ТК 93 «Системи управління якістю, довкіллям та безпечністю харчових продуктів» (підкомітет ПК 93/2 «Системи управління довкіллям»).
Це друге видання стандарту замінює перше видання (ДСТУ ISO 14001-97).
Цей стандарт можуть застосовувати всі організації, які мають на меті розробити і виконувати екологі-чну політику та завдання, ураховуючи правові й інші вимоги.
До стандарту внесено такі редакційні зміни:
– слова «цей міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;
– структурні елементи цього стандарту: «Обкладинку», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять», «Бібліографію» – оформлено згідно з вимогами національної ста-ндартизації України;
– у «Зміст» долучено назви пунктів;
– у розділі «Бібліографія» наведено «Національне пояснення», виділене рамкою.
У стандарті вжито українські терміни поліпшування, запроваджування, розробляння (коли йдеться про незавершену дію, процес), поліпшення, запровадження, розроблення (коли йдеться про завершену дію, т. зв. подію, явище), розробка, відхил, вибір (наслідок, результат процесу) тощо.
Копії стандартів з розділу «Бібліографія» можна отримати в Головному фонді нормативних докумен-тів ДП «УкрНДНЦ». ВСТУП ДО ISO 14001 Різноманітні організації виявляють усе більшу зацікавленість у досяганні та демонструванні належних екологічних характеристик, контролюючи вплив своєї діяльності, продукції чи послуг на довкілля, відповід-но до своєї екологічної політики та екологічних цілей. Вони чинять так в умовах щораз більшої суворості законів, розвитку економічної політики та інших заходів, спрямованих на охорону довкілля, а також в умо-вах зростання стурбованості зацікавлених сторін стосовно екологічних проблем і проблем забезпечення сталого розвитку.
Багато організацій провадять екологічне «аналізування» або «аудити», щоб оцінити свої екологічні ха-рактеристики. Однак саме по собі таке «аналізування» або «аудити» не можуть бути достатніми, щоб органі-зація впевнилась у тому, що її діяльність не лише відповідає, але й буде надалі відповідати правовим вимо-гам та її політиці. Щоб бути результативним, такі процеси потрібно здійснювати в межах комплексної струк-турованої системи керування організації.
Стандарти, стосовно екологічного керування, призначені забезпечити організації елементами дієвої системи екологічного керування (СЕК), які можуть бути інтегровані з іншими вимогами щодо керування, та допомогти організаціям досягти екологічних та економічних цілей. Ці стандарти, подібно до інших стандар-тів, не призначені для використання, щоб створити нетарифні бар’єри в торгівлі або щоб підвищити чи змі-нити правові зобов’язання організацій.
Цей стандарт установлює вимоги до системи екологічного керування, щоб дати організаціям змогу сформулювати і зреалізувати політику та встановити і досягти цілі, які враховують правові вимоги та інфо-рмацію про суттєві екологічні аспекти. Він призначений для застосування організаціями всіх типів і розмірів, а також у різноманітних географічних, культурних і суспільних середовищах. Модель системи показано на рисунку 1. Успіх системи залежить від зобов’язань, узятих на всіх рівнях і всіма підрозділами організації, особливо від зобов’язань, узятих найвищим керівництвом. Така система дає змогу організації формулювати екологічну політику, встановлювати цілі та створювати процеси для досягнення задекларованих у політиці зобов’язань, виконувати необхідні дії для поліпшення її діяльності та демонструвати відповідність системи вимогам цього стандарту. Загальна призначеність цього стандарту – сприяти охороні довкілля та запобіган-ню забрудненню, зважаючи на соціально-економічні потреби. Треба відзначити, що багато вимог можна роз-глядати одночасно або до них можна звертатися будь-коли.
Друге видання цього стандарту має на меті зробити зрозумілішим перше видання та, за належного врахування положень ISO 9001, підвищити сумісність обох стандартів, щоб допомогти користувачам.
Примітка. В основі цього стандарту – методологія, відома як «Плануй-Виконуй-Перевіряй-Дій» (англійською мо-вою «Plan-Do-Check-Act» (PDCA)). PDCA можна стисло описати так:
Плануй: установлюй цілі та процеси, необхідні для отримання результатів, що відповідають екологіч-ній політиці організації.
Виконуй: запроваджуй процеси.
Перевіряй: відстежуй і вимірюй процеси, зважаючи на екологічну політику, цілі, завдання, правові та інші вимоги, а також звітуй про результати.
Дій: вживай заходів для постійного поліпшування характеристик екологічної системи керування.
Багато організацій керують своєю діяльністю, застосовуючи систему процесів та їх взаємодій, що можна розгля-дати як «процесний підхід». ISO 9001 сприяє застосуванню процесного підходу. Оскільки PDCA може бути застосова-но до всіх процесів, обидві методології вважають сумісними. Рисунок 1 – Модель системи екологічного керування згідно з цим стандартом Для зручності користування нумерація пунктів додатка А цього стандарту відповідає нумерації пунктів розділу 4. Наприклад, 4.3.3 і А.3.3 стосуються цілей, завдань і програм, 4.5.5 і А.5.5 стосуються внутрішньо-го аудиту. Крім того, у додатку В установлено технічну відповідність між ISO 14001:2015 та ISO 9001:2000 і
Є суттєва відмінність між цим стандартом, який містить вимоги до системи екологічного керування ор-ганізації та який можна застосовувати для сертифікації/реєстрації та/або самодекларації системи екологічно-го керування організації, і не застосовними для цілей сертифікації настановами, призначеними надавати ор-ганізації загальну допомогу в розроблянні, запроваджуванні чи поліпшуванні системи екологічного керуван-ня. Екологічне керування охоплює весь комплекс питань, зокрема пов’язаних зі стратегією та конкуренто-спроможністю. Організація може використовувати докази успішного запровадження цього стандарту для запевнення зацікавлених сторін в існуванні належної системи екологічного керування.
Настанови щодо допоміжних методів екологічного керування містяться в інших міжнародних стандар-тах, зокрема в документах з екологічного керування, розроблених ISO/TC 207. Будь-яке посилання на інші міжнародні стандарти є тільки довідковим.
Цей стандарт охоплює тільки ті вимоги, які можна об’єктивно перевірити. Організаціям, що потребу-ють більш загальних настанов з широкого спектра питань, пов’язаних із системою екологічного керування, треба звернутися до ISO 14004.
Цей стандарт не встановлює безумовних вимог до екологічних характеристик, окрім зобов’язань в екологічній політиці дотримувати застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов’язується виконувати, запобігати забруднюванню, та зобов’язання щодо постійного поліпшування. Таким чином, дві організації, що здійснюють подібну діяльність, але мають різні екологічні характеристики, можуть обидві відповідати вимогам цього стандарту.
Прийняття та запровадження комплексу методів екологічного керування на систематичній основі може сприяти отриманню оптимальних результатів для всіх зацікавлених сторін. Проте, застосування цього стан-дарту саме по собі не гарантує оптимальних екологічних результатів. Щоб досягти екологічної цілі, система екологічного керування може заохочувати організації до застосування найкращих із наявних методів, якщо це прийнятно та економічно доцільно, а також цілком враховує економічну ефективність таких методів.
Цей стандарт не містить вимог, характерних іншим системам керування, наприклад, керування якістю, охороною праці та професійною безпекою, фінансами або ризиками, хоча його елементи можуть бути узго-джені або об’єднані з елементами інших систем керування. Організація може доопрацювати свою наявну систему керування з тим, щоб розробити систему екологічного керування, яка відповідає вимогам цього стандарту. Однак, треба зауважити, що застосування різних елементів системи керування може різнитися залежно від їхньої призначеності та залучених зацікавлених сторін.
Рівень деталізації та складність системи екологічного керування, обсяг документації й необхідні ресу-рси залежать від низки чинників, зокрема, сфери застосування системи, розміру організації та характеру її діяльності, продукції та послуг. Це може стосуватися, зокрема, малих та середніх підприємств.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
СИСТЕМИ
ЕКОЛОГІЧНОГО КЕРУВАННЯ
Вимоги та настанови щодо застосовування СИСТЕМЫ
ЭКОЛОГИЧЕСКОГО УПРАВЛЕНИЯ
Требования и руководящие указания по применению ENVIRONMENTAL
MANAGEMENT SYSTEMS
Requirements with guidance for use Чинний від 2006-05-15 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт установлює вимоги до системи екологічного керування, щоб дати змогу організації сформулювати і запровадити політику та встановити й досягти цілі, ураховуючи правові вимоги та інші ви-моги, які організація зобов’язується виконувати, а також інформацію про суттєві екологічні аспекти. Він сто-сується тих визначених організацією екологічних аспектів, які вона може контролювати і на які вона може впливати. Стандарт не встановлює конкретних критеріїв екологічних характеристик.
Цей стандарт призначено застосовувати в будь-якій організації, яка має намір:
a) розробити, запровадити, підтримувати та поліпшувати систему екологічного керування;
b) впевнитись у відповідності своїй задекларованій екологічній політиці;
c) продемонструвати відповідність цьому стандарту,
1) роблячи самовизначення та самодекларацію, або
2) здобуваючи підтвердження своєї відповідності зацікавленими сторонами, наприклад, замовни-ками, або
3) здобуваючи підтвердження своєї самодекларації зовнішньою стороною, або
4) здобуваючи сертифікацію/реєстрацію своєї системи екологічного керування зовнішньою
організацією.
Усі вимоги цього стандарту має бути охоплено системою екологічного керування. Ступінь застосу-вання залежить від таких чинників, як екологічна політика організації, характер її діяльності, продукції та по-слуг, а також місцерозташування та умов, в яких організація функціює. Додаток А містить настанову щодо застосування цього стандарту.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ Нормативних посилань нема. Цей розділ долучено, щоб зберегти нумерацію розділів, ідентичну ну-мерації попереднього видання (ISO 14001:1996).
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У цьому документі використано такі терміни та визначення понять:
3.1 аудитор (auditor)
Особа, яка має компетентність для проведення аудиту
(ISO 9000:2000, 3.9.9)
3.2 постійне поліпшування (continual improvement)
Повторюваний процес удосконалювання системи екологічного керування (3.8) задля поліпшення зага-льних екологічних характеристик (3.10), узгоджених з екологічною політикою (3.11) організації (3.16).
Примітка. Немає потреби, щоб процес відбувався в усіх сферах діяльності одночасно
3.3 коригувальна дія (corrective action)
Дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності (3.15)
3.4 документ (document)
Інформація та її носій.
Примітка 1. Носієм може бути папір, магнітний, електронний чи оптичний комп’ютерний диск, фотографія чи еталонний зразок або їх комбінація.
Примітка 2. Запозичено з ISO 9000:2000, 3.7.2
3.5 довкілля; навколишнє середовище (environment)
Середовище, в якому функціює організація (3.16), охоплюючи атмосферне повітря, водні об’єкти, зе-мельні ділянки, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв’язки між ними.
Примітка. Середовище в цьому контексті простягається від середовища організації (3.16) до глобальної систе-ми
3.6 екологічний аспект (environmental aspect)
Елемент діяльності організації (3.16) або її продукції чи послуг, який може взаємодіяти з довкіллям (3.5).
Примітка. Суттєвий екологічний аспект – це екологічний аспект, який має або може мати значний вплив на до-вкілля (3.7)
3.7 вплив на довкілля (environmental impact)
Будь-яка зміна в довкіллі (3.5), несприятлива чи сприятлива, яку цілком або частково спричинено еко-логічними аспектами (3.6) організації (3.16)
3.8 система екологічного керування (СЕК) (environmental management system (EMS))
Частина системи керування організації (3.16), яку використовують, щоб розробити та запровадити її екологічну політику (3.11) та керувати її екологічними аспектами (3.6).
Примітка 1. Система керування – це сукупність взаємопов’язаних елементів, використовуваних, щоб визначити політику й цілі та досягти цих цілей.
Примітка 2. Система керування охоплює організаційну структуру, діяльність з планування, обов’язки, методи, методики (3.19), процеси та ресурси
3.9 екологічна ціль (environmental objective)
Узгоджена з екологічною політикою (3.11) загальна мета щодо довкілля, яку організація (3.16) встано-вила досягти
3.10 екологічні характеристики (environmental performance)
Вимірні результати керування організації (3.16) своїми екологічними аспектами (3.6).
Примітка. У контексті системи екологічного керування (3.8) результати може бути виміряно стосовно екологічної політики (3.11) організації (3.16), її екологічних цілей (3.9) та екологічних завдань (3.12), а також інших вимог щодо еко-логічних характеристик
3.11 екологічна політика (environmental policy)
Загальні наміри та спрямованість організації (3.16) стосовно своїх екологічних характеристик (3.10), офіційно проголошені найвищим керівництвом.
Примітка. Екологічна політика є основою для дій та встановлення екологічних цілей (3.9) і екологічних завдань (3.12)
3.12 екологічне завдання (environmental target)
Застосовна до організації (3.16) або до її частини докладна вимога щодо функціювання, що випливає з екологічних цілей (3.9) і яку потрібно встановити та виконати для досягнення цих цілей
3.13 зацікавлена сторона (interested party)
Особа чи група осіб, якої стосуються або яку турбують екологічні характеристики (3.10) організації (3.16)
3.14 внутрішній аудит (internal audit)
Систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів аудиту та об’єктивного їх оцінювання для визначання ступеня виконання встановлених організацією (3.16) критеріїв аудиту системи екологічного керування.
Примітка. У багатьох випадках, особливо в малих організаціях, незалежність особи можуть довести тим, що во-на не відповідає за діяльність, яку перевіряють
3.15 невідповідність (nonconformity)
Невиконання вимоги
(ISO 9000:2000, 3.6.2)
3.16 організація (organization)
Компанія, товариство, корпорація, фірма, підприємство, орган влади чи установа, їхні підрозділи чи об’єднання, з правами юридичної особи чи без них, державні чи приватні, які виконують самостійні функції та мають адміністрацію.
Примітка. В організаціях з понад одним функційним підрозділом окремий функційний підрозділ може бути ви-значено як організацію
3.17 запобіжна дія (preventive action)
Дія, яку виконують для усунення причини потенційної невідповідності (3.15)
3.18 запобігання забрудненню (prevention of pollution)
Використання процесів, методів, засобів, матеріалів, продукції, послуг або енергії для уникнення, зме-ншення чи регулювання (окремо чи в поєднанні) утворювання, викидання чи скидання будь-якого виду за-бруднювальних речовин чи відходів, щоб зменшити несприятливі впливи на довкілля (3.7).
Примітка. Запобігання забрудненню може стосуватися послаблення або усунення джерела забруднювання, зміни в процесі, продукції чи послугах, ефективного використання ресурсів, заміни матеріалів і виду енергії, їх повтор-ного використовування, відновлювання, рециклізації, утилізації та обробляння
3.19 методика (procedure)
Установлений спосіб виконання роботи або процесу.
Примітка 1. Методики може бути оформлено чи не оформлено документально.
Примітка 2. Запозичено з ISO 9000:2000, 3.4.5
3.20 протокол; запис (record)
Документ (3.4), який містить одержані результати або наводить докази виконання робіт.
Примітка. Запозичено з ISO 9000:2000, 3.7.6.
4 ВИМОГИ ДО СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО КЕРУВАННЯ
4.1 Загальні вимоги
Організація повинна розробити, задокументувати, запровадити, підтримувати і постійно поліпшувати систему екологічного керування відповідно до вимог цього стандарту та визначити, як виконуватиме ці ви-моги.
Організація повинна визначити та задокументувати сферу застосування своєї системи екологічного керування.
4.2Екологічна політика
Найвище керівництво повинне визначити екологічну політику організації та забезпечити, щоб вона в межах визначеної сфери застосування системи екологічного керування:
a) відповідала характеру, масштабу та впливам на довкілля діяльності, продукції та послуг організа-ції;
b) містила зобов’язання щодо постійного поліпшування та запобігання забрудненню;
c) містила зобов’язання щодо дотримання застосовних правових вимог та інших вимог, які організація зобов’язується виконувати, стосовно її екологічних аспектів;
d) була основою для встановлювання та аналізування екологічних цілей і завдань;
e) була задокументована, запроваджена та підтримувана;
f) була доведена до відома всіх осіб, які працюють в організації або діють за її дорученням;
g) була доступною для громадськості.
4.3 Планування
4.3.1 Екологічні аспекти
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и), щоб:
a) визначати екологічні аспекти своєї діяльності, продукції та послуг у межах визначеної сфери засто-сування системи екологічного керування, які вона може контролювати та на які вона може впливати, урахо-вуючи заплановані або нові розробки, нові або змінені види діяльності, продукції та послуг;
b) визначати ті аспекти, які мають або можуть мати значний вплив на довкілля (тобто суттєві екологіч-ні аспекти).
Організація повинна задокументувати цю інформацію та постійно поновлювати її. Організація повинна забезпечити, щоб суттєві екологічні аспекти було враховано під час розробляння, запроваджування та під-тримування системи екологічного керування.
4.3.2 Правові та інші вимоги
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и), щоб:
a) визначати застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов’язується виконувати, сто-совно її екологічних аспектів та забезпечити доступ до них;
b) визначати те, як ці вимоги застосовувати до своїх екологічних аспектів.
Організація повинна забезпечити, щоб ці застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зо-бов’язується виконувати, було враховано під час розробляння, впроваджування та підтримування системи екологічного керування.
4.3.3 Цілі, завдання та програма(-и)
Організація повинна встановити, запровадити та підтримувати задокументовані екологічні цілі та за-вдання для відповідних підрозділів і рівнів у межах організації.
Завдання і цілі мають бути вимірними, якщо це практично здійснено, та узгодженими з екологічною політикою організації, зокрема із зобов’язаннями щодо запобігання забруднюванню, щодо дотримання від-повідності застосовним правовим вимогам та іншим вимогам, які організація зобов’язується виконувати, а також щодо постійного поліпшування.
Під час розробляння та аналізування своїх цілей і завдань організація повинна враховувати правові та інші вимоги, які вона зобов’язується виконувати, а також свої суттєві екологічні аспекти. Потрібно також ро-зглядати технологічні можливості організації, її фінансові, операційні та господарські потреби, а також пог-ляди зацікавлених сторін.
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати програму(-и) досягнення цілей і виконан-ня завдань. Потрібно, щоб програма(-и) охоплювала(-и):
a) визначання відповідальності за досягнення цілей і виконання завдань для належних підрозділів і рі-внів організації;
b) засоби та період часу, необхідні для досягнення запланованих цілей і виконання завдань.
4.4 Запроваджування та функціювання
4.4.1 Ресурси, функційні обов’язки, відповідальність і повноваження
Керівництво організації повинне забезпечувати наявність ресурсів, потрібних для розробляння, впро-ваджування, підтримування та поліпшування системи екологічного керування. Поняття «ресурси» охоплює людські ресурси, зокрема зі спеціалізованими навичками, інфраструктуру організації, технології та фінансові ресурси.
Для сприяння дієвому екологічному керуванню функційні обов’язки, відповідальність та повноваження потрібно визначити, задокументувати і довести до відома персоналу.
Найвище керівництво організації повинне призначити спеціального(-их) представника(-ів) керівництва, який(-і), незалежно від інших обов’язків, повинен(-ні) мати визначені функційні обов’язки, відповідальність і повноваження для:
a) забезпечування розробляння, запроваджування та підтримування системи екологічного керування відповідно до вимог цього стандарту;
b) звітування перед найвищим керівництвом про функціювання системи екологічного керування для аналізування, зокрема подання рекомендацій щодо її поліпшення.
4.4.2 Компетентність, підготовленість і обізнаність
Організація повинна забезпечити, щоб будь-хто з персоналу, хто для неї або за її дорученням виконує завдання, яке може спричинити значний (за визначенням організації) вплив на довкілля, був компетентним, маючи належну освіту, підготовленість або досвід роботи, а також повинна зберігати відповідні записи.
Організація повинна визначити потреби у підготовленості персоналу, пов’язані з її екологічними аспек-тами та її системою екологічного керування. Організація повинна забезпечити навчання персоналу або в ін-ший спосіб задовольнити ці потреби, а також зберігати відповідні записи.
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) ознайомлення персоналу, який працює в організації або діє за її дорученням, з:
a) важливістю дотримання відповідності екологічній політиці, методикам, а також вимогам системи екологічного керування;
b) суттєвими екологічними аспектами та фактичними або пов’язаними з ними потенційними впливами його роботи, а також з екологічними вигодами від удосконалення своєї діяльності;
c) його функційними обов’язками і відповідальністю щодо досягнення відповідності вимогам системи екологічного керування;
d) можливими наслідками відхилення від установлених методик.
4.4.3 Інформування
Стосовно своїх екологічних аспектів і системи екологічного керування організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) щодо:
a) внутрішнього інформаційного зв’язку між різноманітними рівнями та функціями організації,
b) отримування та документування доречних повідомлень від зовнішніх зацікавлених сторін і реагу-вання на них.
Організація повинна вирішити, чи здійснювати зовнішнє інформування про свої суттєві екологічні аспе-кти, і задокументувати своє рішення. Якщо приймають рішення інформувати, тоді організація повинна роз-робити та запровадити метод(и) такого зовнішнього інформування.
4.4.4 Документація
Документація системи екологічного керування охоплює:
a) екологічну політику, екологічні цілі та завдання;
b) опис сфери застосування системи екологічного керування;
c) опис основних елементів системи екологічного керування та їх взаємодій, а також посилання на ві-дповідні документи;
d) документи, зокрема протоколи, які вимагає цей стандарт;
e) документи, зокрема протоколи, які визначила організація як необхідні для забезпечення дієвого планування, функціювання та контролювання процесів, пов’язаних з її суттєвими екологічними аспектами.
4.4.5 Контроль документів
Потрібно контролювати документи, які вимагає система екологічного керування і цей стандарт. Про-токоли є документами особливого типу і їх потрібно контролювати відповідно до вимог, наведених у 4.5.4.
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) щоб:
a) затвердити документи як відповідні перед їх введенням в дію;
b) проаналізувати та, у разі потреби, осучаснити і наново затвердити документи;
c) забезпечити розпізнавання змін і поточного статусу перегляду документів;
d) забезпечити наявність відповідних версій чинних документів у місцях застосування;
e) забезпечити розбірливість і простоту розпізнавання документів;
f) забезпечити розпізнавання документів зовнішнього походження, які визначила організація як необ-хідні для планування та функціювання системи екологічного керування, і контроль їх розповсюдження;
g) запобігти ненавмисному використанню застарілих документів і застосувати належне позначання цих документів у разі їх зберігання для будь-якої цілі.
4.4.6 Операційний контроль
Організація повинна визначити і спланувати ті роботи, які пов’язано із суттєвими екологічними аспек-тами, визначеними згідно з її екологічною політикою й екологічними цілями та завданнями, щоб забезпечити їх виконання за встановлених умов:
a) розробляючи, запроваджуючи та підтримуючи задокументовані методики щодо контролювання си-туацій, якщо їх відсутність може призвести до відхилення від екологічної політики й екологічних цілей та за-вдань,
b) обумовлюючи в методиці(-ках) критерії виконання робіт,
c) розробляючи, запроваджуючи та підтримуючи методики, пов’язані з визначеними суттєвими еколо-гічними аспектами використовуваних продукції та послуг, а також інформуючи постачальників, зокрема під-рядників, про застосовні методики та вимоги.
4.4.7 Готовність до надзвичайних ситуацій і реагування на них
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) визначання можливих над-звичайних ситуацій та аварій, які можуть мати вплив на довкілля, та реагування на них.
Організація повинна реагувати на надзвичайні ситуації та аварії, що виникають, і запобігати їм або пос-лаблювати пов’язані з ними несприятливі впливи на довкілля.
Організація повинна періодично аналізувати і, за потреби, переглядати свої методики готовності до надзвичайних ситуацій і реагування на них, особливо після того, як мали місце аварії або надзвичайні ситуа-ції.
Організація повинна також періодично апробовувати такі методики, якщо це можливо.
4.5 Перевіряння
4.5.1 Моніторинг і вимірювання
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) регулярного моніторингу та вимірювання основних параметрів робіт, які можуть мати значний вплив на довкілля. Ця(-і) методика(-и) по-винна(-і) охоплювати документування інформації, щоб здійснювати відстежування (моніторинг) діяльності, застосовних засобів операційного контролю, та дотримання відповідності екологічним цілям і завданням організації.
Організація повинна забезпечити, щоб було відкалібровано або перевірено та підтримувано в робо-чому стані використовувані засоби моніторингу та вимірювання, і вона повинна зберігати відповідні прото-коли.
4.5.2 Оцінювання дотримання відповідності
4.5.2.1 Згідно зі своїм зобов’язанням щодо дотримання відповідності організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) періодичного оцінювання дотримання відповідності застосовним правовим вимогам.
Організація повинна зберігати записи результатів періодичного оцінювання.
4.5.2.2 Організація повинна оцінювати дотримання відповідності іншим вимогам, які вона зобов’язуєть-ся виконувати. Організація може об’єднати це оцінювання з наведеним у 4.5.2.1 оцінюванням дотримання відповідності правовим вимогам або розробити окрему(-і) методику(-и).
Організація повинна зберігати записи результатів періодичного оцінювання.
4.5.3 Невідповідність, коригувальні та запобіжні дії
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) стосовно фактичних і поте-нційних невідповідностей та застосування коригувальних і запобіжних дій. Методика(-и) повинна(-і) встанов-лювати вимоги щодо:
a) визначання та усування невідповідностей і виконання дій для послаблення їхніх впливів на довкіл-ля;
b) досліджування невідповідностей, визначання їхніх причин і виконання дій, щоб уникнути їх повто-рення;
c) оцінювання потреби в діях для запобігання невідповідностям і виконання відповідних дій, що уне-можливлюють їх виникнення;
d) реєстрування результатів виконаних коригувальних і запобіжних дій;
e) аналізування дієвості виконаних коригувальних і запобіжних дій.
Потрібно, щоб виконані дії відповідали важливості виявлених проблем і впливів на довкілля. Органі-зація повинна забезпечити внесення будь-яких необхідних змін до документації системи екологічного керу-вання.
4.5.4 Контроль протоколів
Організація повинна розробити та вести протоколи, необхідні, щоб показати відповідність вимогам своєї системи екологічного керування та вимогам цього стандарту, а також досягнуті результати.
Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) щодо ідентифікації, накопи-чування, захисту, пошуку, зберігання та вилучення протоколів.
Потрібно, щоб протоколи завжди були розбірливими, придатними для ідентифікування та простежу-вання.
4.5.5 Внутрішній аудит
Організація повинна забезпечити, щоб внутрішні аудити системи екологічного керування провадили в заплановані проміжки часу, щоб:
a) визначити, чи система екологічного керування:
1) відповідає запланованим заходам щодо екологічного керування, зокрема вимогам цього стандар-ту;
2) належним чином упроваджена і підтримувана;
b) подати керівництву організації інформацію про результати аудитів.
Програму(-и) аудиту організація повинна планувати, розробляти, виконувати та підтримувати, урахо-вуючи екологічну важливість діяльності, якої вона(-и) стосується(-ються), а також результати попередніх аудитів.
Потрібно розробити, запровадити та підтримувати методику(-и) проведення аудиту, яка(-і) встанов-лює(-ють):
– відповідальність і вимоги щодо планування та проведення аудитів, звітності про результати аудитів і зберігання відповідних протоколів;
– критерії та сферу аудиту, періодичність та методи проведення аудиту.
Потрібно, щоб вибирання аудиторів і проведення аудитів забезпечувало об’єктивність і неупередже-ність процесу аудиту.
4.6 Аналізування з боку керівництва
Найвище керівництво організації повинне з установленою періодичністю аналізувати систему екологіч-ного керування для забезпечення її постійної придатності, адекватності та дієвості. Потрібно, щоб аналізу-вання охоплювало оцінювання можливостей щодо поліпшування та потреби внесення змін до системи еко-логічного керування, зокрема до екологічної політики та екологічних цілей і завдань. Протоколи проведено-го найвищим керівництвом аналізування потрібно зберігати.
Потрібно, щоб вхідні дані аналізування з боку керівництва охоплювали:
a) результати внутрішніх аудитів і оцінювань дотримання відповідності правовим вимогам та іншим ви-могам, які організація зобов’язується виконувати;
b) інформацію від зовнішніх зацікавлених сторін, зокрема скарги;
c) екологічні характеристики організації;
d) ступінь досягнення цілей і виконання завдань;
e) статус коригувальних і запобіжних дій;
f) дії за результатами попереднього аналізування з боку керівництва;
g) змінення обставин, зокрема зміни в правових та інших вимогах, стосовно екологічних аспектів орга-нізації;
h) рекомендації щодо поліпшування.
Результати аналізування з боку керівництва повинні містити рішення та дії, пов’язані з можливими змі-нами в екологічній політиці та екологічних цілях і завданнях, а також інших елементах системи екологічного керування, відповідно до зобов’язання організації щодо постійного поліпшування.